Телефонний довідник і авторське право

Що спільного між Бернською конвенцією та «Жовтими сторінками»? В 1886 р. підписали конвенцію і опублікували перший телефонний довідник на жовтому папері, який став прообразом «Yellow Pages». Спір між видавцями довідників щодо порушення авторського права в Сингапурі надихнув на цей огляд. Принагідно знайшлась аналогічна українська судова справа, тож починаємо.

Телефонний довідник (як база даних) складається з фактів (назв компанії, їх адрес, галузей діяльності), які не охороняються авторським правом і будь-хто може її використовувати (наприклад, складати свої довідники). Якщо підбір та упорядкування звичайної інформації є результатом творчої праці – упорядникові належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування даних (ст. 19 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

В США довгий час застосовували доктрину «sweat of the brow»: якщо для створення бази даних позивач доклав значні організаційні, фінансові та трудові зусилля (labour, skill and investment of capital), відтворення значної частини бази даних є порушенням.

Однак в 1991 році Верховний суд США розглядаючи справу Feist v. Rural Telephone відмовився від цієї доктрини. Для надання авторсько-правової охорони телефонний довідник повинен: (1) бути створений в результаті самостійної праці (independent creation) (2) відповідати мінімальному рівню творчості (modicum of creativity).

Оскільки творчість позивача обмежилась алфавітним принципом розташування дописів, суд відмовив йому. Як розглянув схожу справу український суд і якими критеріями оцінив творчу працю упорядника довідника?

«Харьков. Золотые страницы»

Позивач звернувся за захистом авторського права на рубрикатор та телефонний довідник, адже у каталогах відповідача використані авторські рубрики і фрагменти інформації. Позивач вказав, що в основі створення рубрикаторів та довідників лежить багаторічна праця персоналу позивача зі збору та обробки інформації.

У справі № 55/265-07 суд прийняв до уваги, що позивач здійснив значні фінансові витрати, витрати часу та енергії у вигляді багаторічної інтелектуальної праці персоналу при складенні довідників. Нагадує американську доктрину «sweat of the brow», правда?

Суд призначив експертизу, а в рішенні навів декілька абзаців із висновку: у довіднику відповідача використані 32 оригінальні назви (заголовки) рубрик позивача; база даних являє собою збірник звичайних даних, який за добором, методом обробки, координацією, систематизацією інформації є результатом творчої праці.

Суд визнав, що відповідач не довів факт здійснення самостійної творчої праці або роботи залучених осіб при створенні своїх довідників, тому використання оригінальних назв рубрик з твору позивача, є порушенням авторських прав.

Суд не пояснив в чому саме полягала творча праця при складенні телефонних довідників (який оригінальний критерій застосовано при упорядкуванні даних про компанії, враховуючи, що телефонні довідники видають більше 100 років). В рішенні не наведено жодного прикладу тих самих оригінальних назв рубрик, суд не пояснив, чому кожна оригінальна назва рубрик є частиною твору, що може використовуватись самостійно.

8 сторінок рішення замало для того, щоб дати оцінку обставинам справи, доводам сторін і пояснити як застосувати норму закону, а не підміняти обраними цитатами з висновку судової експертизи (рішення госп.суду Харківської області від 03.12.2007 р., постанова Харківського апеляційного госп.суду від 23.01.2008 р. та постанова ВГСУ від 15.04.2008 р.).

Global Yellow Pages v Promedia Directories

Позивач в 2009 р. звернувся з позовом про порушення авторських прав на частини телефонного довідника: переліки компаній і їх назви; дані, які розміщені в рубриках.

Суд відмовився від доктрини «sweat of the brow» (Сингапур тяжіє до common law): «недостатньо якщо внесок упорядника бази обмежується лише зусиллями  по добору фактів і даних. Слід довести здійснення достатньої творчої праці для підбору та упорядкування даних у базі».

Переліки компаній, які розподілені по рубрикам не є оригінальною формою вираження, адже співпадають з фактичними даними. Перелік навіть у поєднанні із заголовком, не є результатом творчої роботи. Комерційна цінність телефонного довідника – у повноті та актуальності даних, у зручності пошукових інструментів, але не у оригінальній формі подання даних.

Суд присвятив 12 параграфів поясненню, що рубрики та переліки не є результатом творчої роботи. Зокрема, про це свідчать два способи класифікації компаній за рубриками: (1) компанія вказує свій основний вид діяльності (2) компанія платить за внесення даних до інших рубрик.

Однак підбір та упорядкування рубрик може охоронятись авторським правом, якщо упорядник доклав мінімальні інтелектуальні зусилля (обрати критерій, оцінити компанії, які йому відповідають, придумати назву і місце, де саме розмістити рубрику). В такому випадку порушенням буде лише повне запозичення бази.

Лайфхак від позивача – додайте фейкові записи, щоб полегшити доведення копіювання бази. Позивач додав у різні частини довідника дописи про вигадані компанії, які об’єднувала спільна адреса позивача. Суд зауважив, що сам факт декількох дописів про неіснуючі компанії не є достатнім, аби визнати це окремою базою даних.

Суд відмовив позивачу, оскільки переліки не є оригінальними, назви рубрик не охороняють авторським правом, а відповідач обрав інший спосіб упорядкування матеріалу в цих рубриках.

60 сторінок рішення High Court від 28 січня 2016 р. достатньо, щоб з’ясувати обставини справи і аргументацію сторін та оцінити позицію суду, а Court of Appeal від 19 квітня 2017 р. залишив його без змін.

Сподіваюсь, що в найближчому майбутньому подібні за якістю рішення  почнуть з’являтись в наших спорах про захист інтелектуальних прав. Порушення авторських прав на бази даних не вичерпується довідниками, тому чекайте ще кілька постів.

Якщо огляд сподобався – поділіться ним і підписуйтесь на наш блог.