Відеограма чи фільм: шлях до винагороди

Кожен з нас чи не щодня створює і поширює в соц.мережах відеоконтент: записує виконання пісні на концерті; знімає відео про домашнього улюбленця або дитину; робить запис подій на вулиці, в закладі чи офісі, якщо встиг дістати телефон. Пам’ятаєте передачу «3X4 Найкумедніше домашнє відео»? Ми ще до неї повернемось.

Чи треба охороняти відеограму і як саме – питання про гроші. Щойно знайдеться режисер кліпу чи рекламного ролику, яка в комерційних цілях бажає використати відеограму, це стає предметом виплати винагороди (ч.1 і 2 ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), тому на горизонті з’являється ОКУ.

При доопрацюванні законопроекту 7539 бурхливо вирішувалась доля відеограми: (1) позбутись її; (2) включити до терміну «фільм» чи (3) залишити, як є. Як краще і кому краще від таких змін?

В світовій практиці є два підходи до відеозапису:

(1) якщо запис відповідає мінімальним вимогам до результату творчої праці, він охороняється як аудіовізуальний твір (далі – АВТ), а якщо не дотягує – ніякої охорони немає;

(2) запис послідовності рухомих зображень без достатнього рівня оригінальності – це об’єкт суміжних прав (відеограма).

Якщо в юрисдикції склались невисокі вимоги до рівню оригінальності творів, тоді рухомі зображення із незначним монтажем і редагуванням визнаються об’єктом авторського права – аудіовізуальним твором (див. огляд цього питання у статті Кашанин А.В.).

В Україні відсутнє поняття творів із незначним рівнем творчості, де вираження індивідуальності автора близьке до механічної праці (виконується за визначеними правилами), хоча регулярно виникають спори чи охороняє авторське право технічні умови і стандарти.

Відеограма як об’єкт суміжних прав не повинна бути оригінальним результатом творчої праці особи. Відеограма охороняє зусилля і працю людини щодо виготовлення якісного запису виконання чи інших зображень. Якщо відео має комерційну цінність, особа, яка доклала зусиль до його виробництва, має право на винагороду.

Україна – одна із декількох країн в світі (поряд з Францією, Узбекистаном, Грузією, Вірменією), де відеограма є самостійним об’єктом суміжних прав і наділяє виробника майновими правами (рекомендую статтю Анни Штефан).

Відмінності між аудіовізуальними творами і відеограмами

Прикладом спору щодо використання АВТ, який створено із відеограм є справа № 5011-67/19066-2012 між Студією Пілот і Нововізійон та інші. Позивач випустив 900 епізодів програми, які створені на основі кліпів (сюжетів) домашнього відео телеглядачів. Останні надсилали позивачу відеоматеріали погоджуючись на умови оферти у титрах передачі відчужуючи права позивачу. Господарський суд м. Києві від 22.05.2013 р. стягнув 32 190 000 грн, що є чи не рекордом України.

Відеограма – відеозапис на матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору (ст. 1 Закону).

Принциповий момент – АВТ не є відеограмою. Хоча АВТ може існувати лише у формі запису, закон розділяє виробника відеограми і автора(ів) АВТ. Критерій: якщо є творча праця – це АВТ, якщо її немає – відеограма.

Звернемось до Рекомендацій щодо охорони та захисту прав інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав (виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) мовлення), оприлюднені на сайті МЕРТ.

Процес створення АВТ складається з фіксації серії послідовних кадрів, зйомка яких здійснюється на підставі сценарію. Задум авторів АВТ передбачає зйомку певних кадрів (дублів), які потім монтуються в один послідовний ряд. Творчий задум автора сценарію реалізований завдяки роботі режисера-постановника по підбору кращого варіанту гри акторів та інших осіб, діяльність яких пов’язана із зйомкою АВТ.

Відеозапис будь-якого рухомого зображення без творчого втручання в процес зйомки, без зміни послідовності зображення є відеограмою (наприклад, відеозапис як такого показу мод, спортивного змагання, природних явищ, діяльності людини, поводження тварин тощо).

Поглинені кадри як матеріал для різних АВТ

Принагідно розповім про справу №758/562/14, де суд торкнувся межі між відеограмою і АВТ (рішення Подільського районного суду м. Києва від 07.05.2015 р. ухвала Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2015 р.)

Позивач вказував, що АВТ відповідача є незаконною переробкою АВТ позивача. Суд з’ясував, що обидва об’єкта мають спільне джерело походження – відбувалась зйомка певного періоду життя людини; працювало декілька операторів, які знімали робочий матеріал.

Співпадаючі уривки сумарною тривалістю 2 хв, не є тими частинами, що мають самостійне значення, а тому не можуть використовуватись самостійно та не ідентифікують АВТ позивача в цілому.

Так я дізнався про поглинені кадри: «Поглинені відео — і фотодокументи не розглядають відокремлено, тому що відеокадри і фрагменти документів несуть завдяки монтажу різне смислове навантаження і не мають самостійного значення. Їх потрібно аналізувати, перш за все, в монтажному взаємозв’язку з усім іншим матеріалом конкретного документа» (Методичні рекомендації Держкомархів України 2010).

Ототожнити відеограму із АВТ?

Країни, в яких відеограма не охороняється як об’єкт суміжних прав вимушені вдаватись до їх ототожнення із АВТ.

Наприклад, в РФ був спір щодо зйомки виверження вулкана, де суди послались на презумпцію оригінальності. Суд з інтелектуальних прав (постанова від 21.03.2014 р. у справі А56–27251/2013) залишив в силі рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Однак аргумент сумнівний: процес створення будь-якої фотографії або відеозапису є творчою діяльністю, оскільки є фіксацією за допомогою технічних засобів різних відображень дійсності, що постійно змінюється. Тоді запис із відеокамер спостереження в автоматичному режимі має стати АВТ.

В ч. 3 ст. 164 Угоди про асоціацію вжито термін «фільм», який означає кінематографічний або аудіовізуальний твір чи рухомі зображення, як із звуковим супроводом, так і без нього. Таке значення слова «фільм» легко пояснити: це спроба уніфікувати різні підходи до відеозаписів, які склались в країнах ЄС.

Сумнівною є пропозиція поєднати терміном «фільм» АВТ і відеограму. Якщо цим ми перемістимо відеограму із об’єкта суміжних прав в об’єкт авторських, тоді розмір винагороди, яку збиратиме ОКУ збільшиться? Чи з’явиться додатковий об’єкт для збору винагороди поряд із відеограмою і АВТ?

Рік тому ми шукали відповідь на питання: чи є перелік способів використання фонограм вичерпним? Знову покличемо Делію Ліпцик на допомогу. Вона пише, що виробники отримують винагороду шляхом примусового ліцензування щодо визначених в законі способів використання (стор. 334), хоча на рівні міжнародних конвенцій відеограми не врегульовані (на відміну від фонограм, яким присвячена Римська конвенція). Схоже, що є підстави для отримання винагороди за використання відеограм (ст. 43 Закону), слід залишити відеограму в поточному вигляді, зокрема, не включаючи в її зміст АВТ.

В цьому пості висловлена моя власна думка і запрошення до дискусії.

Якщо огляд сподобався – поширте його і підписуйтесь на наш блог.