Забули вказати момент передачі авторських прав в договорі?

Сторони уклали договір про розпорядження майновими авторськими правами, але не вказали момент переходу прав. Якщо виникне спір, як набувач доведе, що отримав права? У авторському праві, на відміну від речового, для такої ситуації немає правила за замовчуванням. Та й акти передачи не всі підписують.

Найгірше, що може зробити суд, вирішуючи спір, де сторони договору не вказали порядок передачі авторських прав – визнати його підрядом. Це закінчилось тим, що замовник залишився без прав на рекламний відеоролик.

Думаю, причина в тому, що судді не звикли «лікувати хвороби» контрактів, які складені з помилками. Хоча, якщо воля сторін на передачу прав чи ліцензію не оспорюється, суд має право тлумачити не лише факт, але і момент передачі. Можливо ці міркування знадобляться під час оцінки позиції у спорі і пошуку справедливого рішення (принаймні в Посібнику для суддів згадано, що момент передачі прав є важливим в контракті).

Момент передачі твору і реєстрації договору

Суд може застосувати аналогію ст. 334 ЦКУ до правочину щодо авторських прав. Право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна. На місці набувача я би продемонстрував суду примірник твору. Суд має встановити дату отримання примірника і докази, що його передав саме контрагент. Вірогідно, дату його передачі суд визнає моментом початку дії ліцензії або відчуження прав.

Наприклад, в контрактах на розробку програмного забезпечення замовнику зручно корелювати момент переходу прав із завантаженням коду на репозиторій. Звісно, є ще практика escrow агентів, які зберігають код і надають замовнику доступ після виконання зобов’язань перед розробником.

Якщо сторони вирішили, що одна із них має зареєструвати договір про розпорядження (ця дія матиме правове значення лише за волею сторін), тоді права перейдуть з дати реєстрації договору. Скоріш суд тлумачитиме факт реєстрації як підтвердження передачі прав.

Договір про передачу (відчуження) майнових авторських прав

За таким договором твір вже існує і у відчужувача є майнові права. Моментом переходу прав має бути момент укладення договору. Єдиний виняток – укладення правочину з відкладальною обставиною. Тоді умова про передачу прав набувачу стає чинною після того, як ці права з’являться у відчужувача.

Ризик відчужувача – неоплата винагороди і стягнення через суд. Стимулювати платіжну дисципліну може право на односторонню відмову у випадку прострочення. В договорі слід вказати наслідок – автоматичне повернення майнових прав до відчужувача після повідомлення про відмову. Це дозволить уникнути позову про розірвання через істотне порушення та визнання прав через безпідставне збагачення (детальніше у пості про форму розпорядження авторськими правами).

Якщо набувач продовжить використання твору після односторонньої відмови із поверненням авторських прав відчужувачу, останній може стягнути збитки, дохід порушника чи компенсацію.

У набувача ризики майже відсутні – у випадку з опублікованими творами примірник вже доступний. Саме тому аналогія із правом власності (ст. 334 ЦКУ) не актуальна. Для ситуацій, коли примірник твору є лише у відчужувача, залишається позов про витребування (віндикація?). Нарешті улюблений спосіб юриста – передбачити неустойку за кожен день прострочення передачі твору.

Ліцензійний договір

Тут також є твір та майнові права ліцензіара, тому моментом отримання дозволу на використання за замовчуванням має бути укладення договору. Ризики можна мінімізувати аналогічно до договору про передачу (відчуження) прав. З ліцензійним простіше: забув вказати строк – тоді на 5 років, забув про територію – лише Україна. Достатньо узгодити обсяг прав та винагороду, бо буде неукладений договір.

Таких спорів небагато, але у справі № 2–72/10 Зарічний райсуд м. Суми 15.07.2010 визнав договір про передачу виключних авторських прав на твір неукладеним і стягнув упущену вигоду в розмірі 76 500 грн. Причина — сторони не уклали додаткову угоду, в якій мали б визначити розмір винагороди. Хоча якісь гроші відповідач сплатив, відсутність доказу, що це саме авторська винагорода (наприклад, акту) переконала суд, що сторони не досягли згоди. Відповідач встиг навіть зареєструвати договір про передачу авторських прав, тому позивач спочатку визнав реєстрацію недійсною (Солом‘янський райсуд м. Києва від 07.04.2009 у справі № 2-269-1/09).

Договір про створення твору за замовленням

В момент його укладення ані твору, ані авторських прав немає. Сторони погодили параметри і характеристики майбутнього твору, але невідомо чи відповідатиме твір цим вимогам. Коли автор передав твір замовнику, наступає строк для схвалення або відмови з боку останнього.

Створення твору виконавцем і схвалення замовником є відкладальною обставиною для передачі прав чи надання ліцензії на такий твір. Якщо замовник приймає твір як належне виконання, одночасно це є фактом передачі примірника. Навіть якщо сторони не склали акт приймання-передачі, це не заважає визнати, що передача прав відбулась в момент схвалення твору замовником.

Підписання акту приймання передачі може стати причиною конфлікту, тому подумайте над формулюванням. Яке правове значення має підписання акту: це лише факт передачі примірника (тобто виконання робіт або послуг) чи одночасно факт передачі авторських прав?

Трохи судової практики

Замовник не оплатив дизайн сайту, але почав його використовувати. Виконавець стягнув заборгованість по договору замовлення, а потім подав позов про незаконне використання творів. Суд нагадав виконавцю, що він сам передав твори замовнику, а пізніше отримав оплату за права. Оскільки в контракті не вказаний момент переходу прав, суд вирішив, що права перейшли до замовника після підписання сторонами документів, які підтверджують прийняття ескізів як належного виконання послуг.

В іншій справі про стягнення компенсації за незаконне використання фільму суд з’ясував, що в договорі є процедура передачі авторських прав шляхом укладення акту приймання-передачі з моменту здійснення останнього платежу. За відсутності такого акту майнові права належать позивачу (режисеру), тому суд задовольнив позов (рішення від 16.06.2015).

Однак апеляція прочитала договір інакше. В іншому пункті режисер надав замовнику (відповідачу) дозвіл на використання фільму з моменту його створення, хоча в пункті про передачу прав дійсно є умова про повну оплату винагороди і підписання акту. Апеляція (постанова від 08.12.2015) вирішила, що з моменту створення режисер надав ліцензію, тому замовник мав право на використання фільму. Касація 22.06.2016 залишила в силі постанову апеляції про відмову в позові.

Трапляються ситуації, коли універсальне правонаступництво оформлюється актом приймання-передачі, але в ньому вказані не майнові авторські права, а лише твори. Так сталось із майном Одеської кіностудії.

Не забувайте вказувати момент переходу прав чи ліцензії. Було б добре, як би здоровий глузд (якщо воля стороні на передачу прав була, суд може припустити коли саме вона відбулась) домінував над формальними вимогами, якщо вони не є критичними de lege lata.

Якщо пост корисний – поділіться ним і підписуйтесь на наш блог.