Реальність — в тренді практики ВАСУ на початку 2016 року

Позиція касаційної інстанції (ВАС України) на початку 2016 р. в декількох принципових питаннях не змінилась, тому пропонуємо короткий огляд всім, хто вирішить захищатись від незаконних дій податкової в судовому порядку. 

Платник податків не несе відповідальність за незаконність діяльності та/або інші порушення з боку його контрагентів.

У Постанові від 25.01.2016 р. у справі №2270/5376/12 ВАС України дійшов наступних висновків:

Платник податків (покупець товарів) не має обов’язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним  передбаченим законом (ч. 1 ст. 551 ГК України) наслідком фіктивності суб’єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб’єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб’єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені суб’єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Фіктивність контрагента та відсутність окремих документів, помилки/неточності у їх оформленні не є підставою для висновку про нереальність господарської операції

ВАС України, у Постанові від 28.01.2016 р. у справі №2а-3530/11/1070, вказав, що дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю відбулись. Певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Не можна оминути спірну практику Верховного суду України, який в Постанові від 17.11.2015 р. у справі №2а/3264/11/1070 та Постанові від 01.12.2015 р. у справі №826/15034/14 дійшов висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. В зв’язку з цим суд робить висновок про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку.

Така практика ВСУ повністю суперечить відомій практиці ЄСПЛ, про яку вже згадувалось в нашій публікації про реальність господарської операції. В даному випадку підхід ВАС України є більш прогресивним та правомірним. Зверніть увагу, що абз. 2 ч. 1 ст. 244² Кодексу адміністративного судочинства України дає судам можливість відступити від правової позиції, викладеної у висновках ВСУ, з одночасним наведенням мотивів. Практика ЄСПЛ, вочевидь, є вагомим мотивом відступити від спірної практики ВСУ.

Неповнота актів виконаних робіт, відсутність звіту не є підставою для висновку про нереальність господарської операції

Зокрема, у Постанові від 28.01.2016 р. у справі №2-а-2413/12/2070 ВАС України зазначив наступне: жодним нормативно — правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов’язкових реквізитів, встановлених ст.  9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для первинних та зведених облікових документів.

Наявність певних недоліків чи неточностей у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податків у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце. Відсутність певної інформації при заповненні актів виконаних робіт носить оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції

У згаданій Постанові від 28.01.2016 р. у справі №2-а-2413/12/2070 ВАС України вказав, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність реального настання правових наслідків, обумовлених договорами, з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб’єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, як не має такого значення і наявність чи відсутність суб’єктів за юридичною адресою.

Проте, в даному питанні ВАС України є непослідовним, адже в іншій Постанові від 13.01.2016 р. у справі №2а/1570/2406/2011 суд зазначив протилежне – відсутність у контрагента матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, об’єктивно ставлять під сумнів можливість виконання ним послуг, які були предметом договорів і характер яких, враховуючи кількість об’єктів, які підлягали перевірці, передбачає залучення до їх виконання певної кількості працівників та основних фондів (наприклад, використання транспортних засобів).

Якщо огляд практики корисний — поширте посилання та підписуйтесь, щоб першими отримувати свіжі статті.