Захист прав на персонаж і сценічний образ

Автор персонажу «Вєрка Сердючка» стягнув з виробника квасу майже 1,4 млн грн компенсації за незаконне використання зображення персонажу на етикетках продукції. Унікальність рішення не лише у розмірі стягнення (для порівняння у справі «Ревізор проти Інспектора» стягнуто 1,2 млн грн), можливо це перший приклад успішного захисту прав на сценічний образ в Україні (якщо знаєте інші — пишіть) від його використання для позначення товарів.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2016 р. у справі № 369/9557/15, залишено в силі Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14.06.2016 р. визнано, що відповідачі, з порушенням прав на персонаж, протягом декількох років виробляють та реалізують товари «Вєркін квас класичний» та «Вєркін квас похмільний», етикетці якого міститься зображення позивача у сценічному образі. 08.05.2018 р. Верховний суд залишив ці рішення в силі.

Фактично на етикетці квасу відтворено фото позивача, який одягнений і загримований в образі створеного ним персонажа, тобто мова йде про використання фото, але позивач вирішив не обмежуватись таким звичайним об’єктом (можливо у позивача немає майнових прав саме на це фото) і вимагав захисту саме права на персонаж.

Автор персонажу сценічних та аудіовізуальних творів, жіночого сценічного образу «Вєрка Сердючка» з притаманним йому зовнішнім виглядом (костюми, елементи одягу, реквізит), характерною грою, манерою говорити, співати, танцювати, рисами характеру та поведінки.

Суд призначив експертизу, щоб з’ясувати відповідь на питання чи має персонаж ознаки об’єкта авторського права та чи може використовуватися самостійно? Окрім цього експерт відповів позитивно, що на етикетках пластикових пляшок для напоїв, відтворено персонаж (сценічний образ Позивача), а зображення, які містяться на етикетках пластикових пляшок для напоїв, викликають стійку асоціацію з персонажем «Вєрка Сердючка».

Персонаж та сценічний образ «Вєрки Сердючки» є самостійною частиною музичних, сценічних та аудіовізуальних творів позивача, а відтак є окремим твором і підлягає охороні на підставі норм законодавства про авторське право.

Враховуючи доведеність фактів порушень авторських прав позивача, підтвердження митними та податковими органами значного обсягу цих порушень, а саме реалізації на суму понад 15 млн. грн. в Україні та за її межами, суд враховуючи вимоги розумності та обґрунтованості вважає за необхідне визначити компенсацію у розмірі 1000 заробітних плат, що складає 1 378 000 (один мільйон триста сімдесят вісім тисяч) грн. Також суд задовольнив позовні вимоги в частині вилучення з цивільного обороту шляхом конфіскації контрафактного товару для подальшого його знищення.

Цікаво, що розмір присудженої компенсації співвідноситься із доходом порушника в межах 10%: дохід 15 млн, а компенсація майже 1,4 млн. Можливо це свого роду орієнтир для розміру неотриманого позивачем ліцензійного платежу, хоча прямо суд це не вказує.

Ви звернули увагу на формулювання об’єктів, права на які захистив суд: персонаж та сценічний образ? Це два різних об’єкти авторського права чи один і той самий? Суд називає їх твором в однині, але який сенс називати одне явище різними словами? На наш погляд, це різні явища, адже сценічний образ скоріше підпадає під охорону суміжних прав артиста-виконавця – однак суд не приділив уваги його правовій природі.

Проблема розмежування таких понять як «персонаж» та «образ» притаманна юрисдикціям, які лише почали допускати їх самостійний захист. Так в Постанові Суду з інтелектуальних прав РФ у справі №А40-133098/2015 від 21 липня 2016 р. скасовано рішення нижчих інстанцій за позовом про незаконне використання малюнків на обкладинці та ілюстраціях при виданні книги «Мауглі» Редьярда Кіплінга.

Зокрема СІП РФ вказав, що суди не визначили чим відрізняються «Персонажі» від «Образів персонажів» та чи може «Образ персонажа» бути самостійною частиною твору? В порядку полеміки запропонуємо власну версію відповіді на це питання.

На мою думку, саме Кіплінг – автор персонажів, які діють у творах під назвою «Книга Джунглів» (у спорі фігурує назва «Мауглі»), а художник (ілюстратор, мультиплікатор) створив похідні твори – втілив персонажі у вигляді малюнків та/або аудіовізуальних творів.

Персонажі Кіплінга – це не вигадані уявою автора фантазійні створіння, а звичайні тварини, зовнішній вигляд яких відомий пересічному читачу. Оригінальними ці персонажі стають через їх слова та вчинки в межах сюжету твору. Якщо і можливо знайти відмінність між персонажем та його образом у даній справі, то вона може бути в тому, як художник зобразив створену автором тварину.

Можливо саме по такому критерію і можна відділити «персонаж» (створений автором літературного твору) від «образу персонажа» (створеного художником як ілюстрація книги чи частина мультфільму)?

На мою думку, мова про похідні твори, але залишається питання про їх оригінальність. Чи достатньо художнику зобразити ведмедя, пантеру та інших тварин чи риси їх зовнішності, завдяки художній майстерності автора, мають чітко вказувати глядачу, що це саме персонаж твору Кіплінга? Наведений колаж із ілюстрацій деяких видань Книги Джунглів свідчить, що кожен художник зображує тварин по-різному і в першій картинці легко вгадати радянський мультфільм, однак чи це самостійний твір?

Якщо огляд сподобався – поширюйте його і підписуйтесь, щоб першими отримувати свіжі публікації.