Make mistakes great again!

Це коротка історія про те, що простіше три рази помилитись, ніж один раз правильно перекласти. Мова йде про такий спосіб використання твору як «right of communication to the public», яке в трьох іноземних джерелах отримало різний переклад українською і про пошук його аналогів в українських джерелах.

Перше джерело – ст. 8 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право (надалі за текстом — ДАП) (1996 р.), наше поняття в якій при приєднанні України перекладено як «право на розповсюдження серед широкої публіки».

Друге джерело – п.23 Преамбули та ст. 3 Директиви 2001/29/ЄC «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві» відома також під назвою InfoSoc Directive оперує поняттям «Right of communication to the public of works and right of making available to the public other subject-matter».

В українському перекладі (неофіційному, що розміщений на веб-сайті Міністерства юстиції України) цієї Директиви «right of communication to the public of works» перекладено як «право на публічне сповіщення».

Третє джерело – ст. 174 Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (надалі – Угода), яка дослівно відтворює згадану ст. 3 Директиви 2001/29/ЄC. Тут при перекладі Угоди «right of communication to the public of works» (any communication to the public of works, including the making available to the public of works in such a way that members of the public may access them from a place and at a time individually chosen by them) перекладено як «право на оприлюднення творів».

Отже, перед нами три варіанти перекладу «right of communication to the public»:

(1) право на розповсюдження серед широкої публіки;

(2) право на публічне сповіщення;

(3) право на оприлюднення творів.

Який з трьох варіантів правильний?

Закон України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) дає визначення поняття «публічне сповіщення (доведення до загального відома)» — передача в ефір чи на віддаль творів, будь-яких звуків і (або) зображень, тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без неї зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Доведення до відома публіки наш Закон розкриває через визначення поняття «розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав» – дія, за допомогою якої твори пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об’єктів до відома публіки[…].

Співвідношення «публічного сповіщення» та «розповсюдження» важливе при кваліфікації способів використання творів, розміщених в мережі Інтернет, і буде розглянуто в одній із наступних публікацій.

В редакції Закону від 1993 року до 2001 року визначалось поняття «обнародування твору – дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалось», яке в ст. 13 віднесено до особистих немайнових прав автора.

З 2001 року його замінив термін «оприлюднення (розкриття публіці) твору» – це дія, що вперше робить твір доступним для публіки шляхом, зокрема, публічного сповіщення.

Оприлюднення може бути здійснене лише один, перший і єдиний раз (в тому числі і через публічне сповіщення) і полягає у можливості автора чи іншого суб’єкта авторського права розкрити перед представниками публіки свій твір.

Термін «right of communication to the public» із Угоди змістовно наближений (але не тотожний) до українського «публічне сповіщення», тоді як офіційний переклад — «право на оприлюднення творів» помилковий.

Які наслідки такої помилки?

Україні має імплементувати положення Угоди, тому нас чекає або виправлення помилки, або поява відомого способу використання твору з іншим розумінням (публічне сповіщення назвуть оприлюдненням). На додачу отримаємо подвійне значення слова «оприлюднення».

Укладаючи договір про надання права на оприлюднення твору одна особа матиме на увазі термін із Закону (дія, що вперше робить твір доступним для публіки), а інша – те «оприлюднення» із Угоди, яке насправді «публічне сповіщення».

Суд, розглядаючи позов про порушення авторського права шляхом оприлюднення твору без дозволу правоволодільця, задумається як кваліфікувати дії порушника із використання твору, яке має систематичний характер: як «оприлюднення» із Закону (може бути лише один єдиний раз) чи як «оприлюднення» із Угоди (передача творів в ефір чи по кабелях, або таким чином, що представники публіки можуть отримати доступ до творів з будь-якого місця в будь-який час)?

Підводячи підсумки, зазначимо, «Right of communication to the public» як воно визначено в ст. 174 Угоди, необхідно розуміти саме як публічне сповіщення, яке є загальним родовим поняттям по відношенню до 1) сповіщення в ефір; 2) сповіщення по кабелю; 3) подання твору до загального відома публіки таким чином, щоб її що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Якщо стаття сподобалась — поділіться нею і підписуйтесь, щоб першими отримувати нові публікації.