Вичерпання прав на софт з українськими судами
Я хотів би розказати про українські судові рішення, де сторони аргументують (не)застосування вичерпання прав при продажі цифрових копій комп’ютерних програм (далі – КП), а суди об’єктивно досліджують обставини і докази, критично оцінюють доводи сторін, а ми отримуємо якісний продукт судової творчості. Ми розказували як це відбувається в ЄС.
Однак реальність змушує визнати – попри те, що ми користуємось сучасним софтом, рівень судових спорів щодо нього — поряд із торгівлею дисками на ринку Петрівка. Мені не вдалось знайти жодної справи, яка б стосувалась вказаної теми, тому цей огляд практики наврядчи буде дуже корисним.
Незважаючи на різноманіття форм введення в цивільний оборот комп’ютерних програм (поставка обладнання разом з КП, поставка ПЗ, ліцензія кінцевого користувача, послуга доступу для користування КП через браузер), наші спори – про податкові аспекти правочинів та кваліфікації платежів як роялті (яких ми не будемо торкатись в огляді).
Декілька десятків рішень містять спробу кваліфікувати «користування екземпляром» (примірником) комп’ютерної програми, яке було б відмінне від надання права на «використання КП». Втім загальний висновок здивував — кінцевому користувачу КП не потрібна ліцензія для використання за її функціональним призначенням в розумінні ст. 441 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон).
«Грошові кошти, оплачувані при придбанні книги є роялті» 2006 р.
Компанія LLC надала ТОВ комп’ютерну програму на умовах ліцензійного використовування, а ТОВ перерахувало LLC грошові кошти за екземпляр КП. Податкова кваліфікували платежі ТОВ як роялті, однак обидві судові інстанції не погодились.
В Законі не вказано, що право користування екземпляром КП по його функціональному призначенню – для обробки даних є авторським правом. ТОВ придбало тільки екземпляр КП для її використання як засіб праці.
В Ухвалі Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 р. у справі № 2-25/9625-2006А буквально вказано, що «висновки податкової про те, що ТОВ оплачувало компанії LLC винагороду за авторські права у вигляді роялті тотожно тому, що грошові кошти, оплачувані при придбанні книги є роялті».
Використання КП при експлуатації обладнання є вичерпанням 2016 р.
Відповідач придбав обладнання, на якому було встановлено програмне забезпечення (далі – ПЗ), виробником обладнання (зі згоди правовласника), але згодом новий правовласник подав позов про припинення використання КП.
На жаль, суд не пішов далі цитування фрагменту ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» щодо вичерпання права на розповсюдження твору і не пояснив, що відбулось вичерпання прав після введення примірника твору в оборот зі згоди суб’єкта авторського права.
«Суд вважає, що використання спірного об’єкта інтелектуальної власності в ході експлуатації електрообладнання, в яке встановлене програмне забезпечення, не є неправомірним використанням твору в розумінні ст. 441 ЦК України та ст. 15 Закону».
Оскільки рішення Господарського суду дніпропетровської області датоване 03 листопада 2016 р. у справі № 904/7767/16, слід дочекатись апеляції.
Функціональні можливості КП для забезпечення потреб користувача 2014 р.
Відповідач надав позивачеві права на використання ПЗ, документації та інших матеріалів.
Сторони погодили, що під використанням слід розуміти активацію технологічних властивостей ПЗ, завантаження, виконання, застосування, зберігання ПЗ та отримання доступу до нього, відображення інформації, отриманої в результаті використання таких можливостей або виконання будь-яких інших дій із ПЗ відповідно до цілей, для яких воно призначене.
Господарський суд м. Києва в рішенні від 27.11.2014 р. у справі № 910/19357/14 встановив, що фактично позивач отримав виключний перелік функціональних можливостей при роботі з об’єктом, тобто право користування ПЗ.
Позивачеві надані певні користувальницькі права стосовно ПЗ виключно для забезпечення його потреб як користувача забезпечення шляхом вчинення дій в межах цілей призначення програми, без передання виключних майнових авторських прав, перелічених в ст. 15 Закону.
Користування примірником КП ≠ право на використання 2014 р.
Перелік способів використання КП в ст. 441 ЦК не містить жодного визначення, яке б хоч якимось чином наближалось до змісту поняття «користування примірником твору з метою отримання його корисних властивостей».
Одержувач ліцензії (замовник) не отримує а ні права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на ПЗ, а ні права використання твору жодним способом, визначеним ст. 441 ЦКУ, а отримує лише право на користування самим програмним продуктом «лише в рамках внутрішньої комп’ютерної мережі».
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 р, залишене в силі Львівським апеляційним адміністративним судом 29 січня 2014 р. та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2014 р. у справі № К/800/10258/14.
КП надається для функціонального використання кінцевому користувачу 2015 р.
Між позивачем (Ліцензіат) та Компанією (Ліцензіар) укладено угоду за якою Ліцензіат отримує майнові права на цільове використання програмного забезпечення, призначеного для організації брокерського обслуговування клієнтів, які здійснюють торгівлю через мережу Інтернет.
В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 р. у справі № 2а/0470/1838/11 вказано: якщо договором не передбачено отримання замовником права на користування, зазначеного у ст. 441 ЦК України, а КП надається лише для функціонального використання в господарській діяльності замовника, то в такому випадку замовник фактично є її кінцевим користувачем — тобто, таке використання ПЗ не є використанням у розумінні ст. 441 ЦК.
Суди легко проводять аналогію із книгою — читач не купляє ліцензію на читання книги, адже це не використання, а користування (одержання корисних властивостей), тож і кінцевий користувач КП не повинен купляти EULA для користування функціоналом ПЗ.
Порівняйте це із співвідношенням «прокату електронних книжок» (Lending of a digital copy of a book) та вичерпання прав, яке надано у рішенні CJEU C-174/15 від 10 листопада 2016 р. стосовно публічних бібліотек: прокат електронної книги, за умови дотримання визначених вимог, має відбуватись за правилами прокату традиційних книжок.
CJEU вказує, що «lending is carried out by placing that copy on the server of a public library and allowing a user to reproduce that copy by downloading it onto his own computer, bearing in mind that only one copy may be downloaded during the lending period and that, after that period has expired, the downloaded copy can no longer be used by that user».
Джерело ілюстрації Якщо огляд здивував — поділіться ;)) і підписуйтесь, що першими читати свіжі публікації.
Навігація
Попередня публікація: ← Как Старобильский районный суд отменял ТМ «МТС»
Наступна публікація: Как доказать размер убытков при нарушении ТМ на сайте →