Публікація в соцмережі як доказ в суді (станом на липень 2017)

В кінці 2014 року ми опублікували огляд судової практики щодо інформації із соціальних мереж в якості доказів. Суди часто не приймали в якості належних та допустимих доказів роздруківки сторінок з соцмереж, якщо дані не були додатково підтверджені іншими засобами доказування (визнані іншою стороною, підтверджені висновками експертизи). Чи змінився підхід судів через 2,5 роки?

Перша інстанція не схвалює роздруківки з сайтів соцмереж

Окружний адміністративний суд м. Києва в постанові від 17.03.2016 р. у справі №826/16528/15 зазначив: «Що стосується роздрукованої із мережі Інтернет статті невідомого автора та сторінки особи в соціальній мережі «FB», суд не приймає їх уваги, оскільки зазначені матеріали не є доказами».

Святошинський районний суд м. Києва в рішенні від 06.09.2016 р. у справі №759/19259/15 вказав, що «…надані представниками позивача роздруківки із сторінки в соц. мережі «Фейсбук» та «ВКонтакті», яка створена під іменем одного із відповідачів, не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. У зазначених соц. мережах будь-яка особа може створити сторінку під будь-яким іменем, а позивачем не надано жодних доказів того, що вказана інформація поширена саме відповідачами, оскільки ними така сторінка не створювалася, інформація не поширювалася».

Печерський районний суд м. Києва вказував, що простий знімок з екрану, на якому у вікні браузера відкрито веб-сторінку та роздруківка її вмісту не є належними та допустимими доказами у даній справі (Ухвала від 01.04.2016 р. по справі №757/13905/16 , Рішення від 24.05.2017 р. по справі №757/43218/16).

Дарницький районний суд міста Києва в рішенні від 28.04.2017 р. по справі №753/21759/16, вказав, що «…надані представником позивача роздруківки із сторінки в соціальній мережі, не є допустимими доказами, оскільки їх дійсність неможливо перевірити. У зазначених соціальних мережах будь-яка особа може створити сторінку під будь-яким іменем, а позивачем не надано жодних доказів того, що вказана інформація поширена саме відповідачами» (Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 26.07.2017 р. залишив рішення в силі, але ВССУ нещодавно відкрив касаційне провадження).

Інколи суди все ж таки приймають вказані матеріали в якості доказів. Новомиколаївський районний суд Запорізької області встановив факт особистих неприязних відносин між сторонами на підставі наданих ними роздруківок бесіди у соцмережі (Рішення від 01.03.2017 р. по справі №322/1141/16).

Вінницький міський суд Вінницької області в якості належних та допустимих доказів прийняв та дослідив роздруківки скріншоту інформації у профілі в мережі «Facebook» (Рішення від 31.05.2017 р. у справі №127/8337/16).

Апеляційні суди схвально ставляться до роздруківок

Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 22.02.2017 р. у справі №755/11966/16 зазначив, що «Соціальна мережа Facebook створена для вільного обміну власними думками різних громадян, вона не є засобом масової інформації» і в якості доказів факту поширення інформації прийняв роздруківки із інтернету (як письмові докази).

Житомирський апеляційний адміністративний суд  з метою перевірки наведених позивачами доводів досліджував роздруківки їхніх особистих сторінок у соціальних мережах (Постанова від 01.03.2017 р. у справі №806/1123/15).

Апеляційний суд Одеської області в якості доказів досліджував роздруківки зі сторінки у соцмережах «Однокласники» та «Facebook» (Ухвала від 05.04.2017 р. у справі №492/600/16). Цей же суд в якості доказів, що відповідач тривалий час не проживає в сім’ї, не приймає участі у вихованні та утриманні сина, ухиляється від надання матеріальної допомоги прийняв роздруківки скан-копій сторінок соцмережі «Однокласники» (Рішення від 11.04.2017 р. у справі №509/2305/16).

Харківський апеляційний господарський суд, прийнявши фотографії з соціальних мереж, зазначив, що «…наявність або відсутність певного об’єкта відображається на фотознімку, який може бути наданий учасником процесу до господарського суду в якості доказу» (Постанова від 06.04.2017 р. у справі №922/3544/16).

Позивач, з метою спростування доводів відповідача щодо скрутного майнового стану, надала роздруківку з його сторінок у соцмережах, з яких вбачається, що відповідач багато подорожує, тому суд приняв рішення з урахуванням, що вказані обставини відповідачем не спростовані (Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2017 р. у справі №757/16817/16).

Касація допускає скріншоти, якщо вони досліджені експертом

ВГСУ в постанові від 13.10.2015 р. у справі №5027/651/2012 позитивно оцінив експертний висновок, що посилається на скріншоти, якими було зафіксовано відвідування відповідачем поштової скриньки, користування соціальними мережами «odnoklassniki.ru» та «vk.com» як доказ.

ВАСУ в ухвалі від 06.06.2016 р. у справі №2а-13438/12/2670 підтвердив прийняття в якості належних доказів надані позивачем прінт-скріни (фотознімки екрану монітору користувача) сторінок з соціальних мереж «Facebook» та «Twitter».

В ухвалі від 22.02.2017 р. у справі №761/13156/16 ВССУ зазначив, що апеляція не надала належної правової оцінки висновку експертного дослідження телекомунікаційних систем та засобів щодо доказовості інформації з соцмережі «Facebook» і, відтак, не прийнявши таку інформацію в якості доказу, неповно дослідила обставини справи.

Якщо огляд практики сподобався – поділіться ним і підписуйтесь на наш блог.